Для батьків




Час невпинно летить, і світ змінюється миттєво: уже зараз вчені кажуть про те, що діти, народжені в 2000-х роках, кардинально змінять за своє доросле життя близько 10 професій. Чи означає це, що сьогодні дітям у школах необхідно давати не знання, а показувати шляхи їх здобуття?
Наразі існує 10 так званих очікувань учнів від навчання у школі.

1. Стосунки
Учню вже мало бути просто «ще одним учнем» у класі.
Він хоче, щоб вчитель знав про його таланти та коло інтересів, допомагав побудувати стосунки з дорослими та однолітками, які могли б бути наставниками.
2. Актуальність
Яка цінність інформація, яку отримує та засвоюю учень, коли вона одна на всю країну (тому що так вирішило Міністерство)?
Важливіше питання, чи вчитель допомагає дитині отримати необхідні знання, які лежать у сфері інтересів учня, які релевантні у зовнішньому світі (наприклад, побудувавши стіну, я можу наочно побачити і вивчити математику і фізику)
3. Час навчання
Питання того, скільки триває навчання підвладне лише вчителю (адміністрації).
Учень бажає і може вчитися у власному темпі, приділяти більше часу для більш глибокого вивчення питань, які турбують його, і не зупинятися на питаннях, які лежать поза сферою його зацікавленості.
4. Таймінг або планування
Існуючий дуже чіткий ( але визначеного школою чи вчителем) план навчання здебільшого бентежить сучасних учнів.
Чи можуть вони самостійно визначити послідовність вивчення предметів та матеріалів, яка відповідає стилю їх навчання або сфері зацікавленості?
5. Гра
Навчання передбачає, що учень має бути постійно готовим до виступу без права на помилки (працює він на оцінку).
Учні можуть навчатися граючи, вони роблять помилки і самі ж навчається на них (без загрози бути покараними поганою оцінкою), вони можуть мислити нешаблонно, пробувати різні способи вирішення задач і зупинитися на тій, яка їм здається найвдалішою.
6. Практика
Дітей навчають певним речам і, як тільки їх “вивчили”, переходять до наступного матеріалу.
Учні потребують глибокого і широкого засвоєння матеріалу шляхом практичного застосування.
7. Вибір
Учні вивчають матеріал один на всіх.
Діти бажають мати вибір: що, як і коли вони вивчають, і тим самим проявляють свої можливості.
8. Аутентичність
Мова і спілкування учня базуються лише на шкільних знаннях та спілкуванні всередині навчального закладу.
Цінність отриманих знань та навичок реалізується у спілкуванні з оточуючим світом: спільнотою, експертами в певних галузях, які потрапляють до кола зацікавленості, батьками, найближчими знайомими.
9. Виклик
Це стосується лише навчання у школі ( змагань серед учнів )?
Чи показує, наскільки учень кидає собі виклик, вивчаючи певний предмет, працює на результат у майбутньому (наприклад, що він хоче зробити з усім пластиком, що засмічує водойми, як він може цьому зарадити особисто і долучити інших)
10. Практичність
Здебільшого всі отримані учнем знання мають теоретичний характер.
Учень має можливість застосувати всі свої знання у реальному житті, для вирішення конкретних життєвих ситуацій.

Як ви вважаєте, чи варто зважати на бажання учнів? Чи дійсно саме дорослі можуть краще та чіткіше визначити, яким чином дітям навчатися? Чи мають рішення безапеляційно прийматися нагорі, чи все ж буде краще, якщо вони матимуть певний “коридор коливань”?

            Як навчити самоконтролю агресивних дітей?

     Агресія є природною реакцією для маленьких дітей, які вчаться управляти             своїм тілом і навколишнім середовищем. Однак, батьки повинні навчити дитину контролювати свою агресію і виражати свої емоції іншим чином.

Етапи здійснення:

1. Необхідно ввести модель поведінки. Діти наслідують за дорослими, їх поведінку і спілкування. Агресивна дисципліна призведе до агресивної поведінки дитини по відношенню до інших дітей і навіть батьків.

2. Переконайтеся, що у вашому будинку достатньо місця для гри вашої дитини як разом з іншими дітьми так і самостійно. Чи достатньо іграшок, щоб кожна дитина мала з чим грати? Чи отримала дитина достатньо уваги від батьків?

3. Навчайте вашу дитину змалку контролювати свої емоції. Як тільки ваша дитина вперше проявить свій приступ істерики, поговоріть з нею про те, що викликало в неї такі емоції і чому. Скажіть, що можна сердитися якщо, наприклад, іграшка зламалася, але не можна кидати зі злості інші іграшки і речі. Розмовляйте з дитиною спокійно, але твердо.

4. Коли ваша дитина проявляє агресію по відношенню до інших негайно втрутьтеся. Попросіть дитину заспокоїтися і відпочити перш ніж обговорювати цю ситуацію.

5. Навчіть дитину бути напористою і допитливою, а не агресивною і вимогливою.

6. Відкрито говоріть з дитиною про почуття і емоції. Обговоріть можливі відповіді в тих ситуаціях, коли дитина може проявити агресію. Будьте послідовні. Скажіть дитині, що агресія ніколи не вирішить ситуації.



                                  Поради для батьків
                          Вчіться та навчайте дітей правильно спілкуватись

1. Щоб навчитися правильно говорити, треба навчитися читати і слухати.

2. Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, почути, зрозуміти й запам'ятати художні особливості мови, мовні звороти.

3. Збагаченню словникового запасу допоможе спеціальна робота: заведіть словник для запису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та використанні, добирайте до них антоніми та синоніми, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні,

4. Намагайся не лише запам'ятати мову оратора, а й прийоми її побудови.

5. Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів — це збіднює мову.

6. Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.

7. Щодня читайте вголос по 15—20 хв., усвідомте зміст тексту, поміркуйте, де зробити паузу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.

                                            Ні виховній агресії в сім’ї!

Виховуючи дитину, ми частішe використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).

Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках.

Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси.

Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття — злочином.

Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати.

Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.

Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини.

Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов'язок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов'ю та розумінням!

                 




РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

4. Hе бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було «небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх                    завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:
- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);
- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);
- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).
2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.
3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.
4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.
5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.
6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.
7. Пам’ятайте, що, за науково обґрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів - до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.
8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

                               СІМ БАТЬКІВСЬКИХ ЗАПОВІДЕЙ

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.
2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху…
3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.
4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.
5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.
6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.
7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

                Основні документи, які ми керуємося у роботі:

1. Закон України «Про освіту».

Стаття З0. Учасниками, навчально-виховного процесу є учні, педагогічні працівники/батьки або особи, які їх замінюють.

Стаття 59. Покладає на батьків відповідальність за фізичне здоров'я й психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Стаття 60. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право обирати й бути обраними до органів громадського самоврядування закладів освіти.

2. Закон України «Про загальну середню освіту».

Стаття 19. Учасниками навчально-виховного процесу є учні, учителі та батьки або особи, що їх замінюють.

Стаття 29. Батьки або особи, що їх замінюють, зобов'язані: забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання, постійно дбати про фізичний та психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей.

3. Положення про середній загальноосвітній навчальний заклад.

Стаття 40. Учасниками навчально-виховного процесу є учні, учителі та батьки або особи, що їх замінюють.

Стаття 54. Батьки мають право обирати й бути обраними до батьківських комітетів та органів громадського самоврядування.

Стаття 55. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за здобуття дітьми повної загальної середньої освіти.

Стаття 63. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування в загальноосвітньому навчальному закладі є загальні збори (конференція), які скликають не менше ніж один раз на рік. На них заслуховують звіт директора щодо свого керування підлеглими, розглядають питання навчально-виховної й фінансово-господарської діяльності.

4.Статут закладу освіти.

Коментарі